«Музика, що застигла в камені», - колись так назвав Гете архітектуру. Природно, що великий німецький письменник і вчений мав на увазі і гармонію, властиву творам обох цих видів людської діяльності. І певну гармонійну повторюваність мотивів всередині одного творіння. І, звичайно, спрямованість до вічності і великої музики, і великої архітектури.
Проте, як не кожна мелодія є мистецтвом, не кожна архітектурна споруда варта уваги мистецтвознавців. «Будинки невідомих архітекторів», хатки на курячих ніжках, заводські цехи і багато іншого ніколи не цікавили туристів і фахівців. Але як бетховенська «Ода до радості» буде звучати в століттях, так і архітектурні комплекси міст світу будуть привертати до себе тисячі сердець і очей.
У кожного міста - своя музика. Прекрасні пам'ятки архітектури в Україні вражають як очі титулованих вчених, так і звичайних туристів, мешканців України та приїжджих із далеких країн. Тому сьогодні мої ігри спрямовані вивчити і запам'ятати саме архітектурні споруди - культові та світські.
Світська архітектура та містобудування
Архітектура культових споруд
Я впевнена, що ви впоралися із завданнями. Бажаю вам успіхів на ЗНО!!!
Думаю, це не є великим секретом, що питання, пов'язані з мистецтвом, з творчістю видатних художників, архітекторів, композиторів, театральних діячів зустрічаються випускникам при складанні іспитів Зовнішнього Незалежного Оцінювання (ЗНО). Тому спробуйте перевірити, чи добре ви засвоїли матеріал на уроках, просто граючись). Розпочала цю серію завдань і буду поповнювати ще протягом червня. Навчаємось разом. Хай щастить на ЗНО!!!!
Молодці! Ви впорались! Наступні серії завдань (2, 3, 4, 5 серії) за посиланнями нижче. Заходьте, вивчайте, закріплюйте вивчене з іграми, перевіряйте свої досягнення. УСПІХІВ!!!
Львів – 38 років тому, 22 травня 1979 року, Україна прощалась із композитором, поетом, співаком Володимиром Івасюком. Незважаючи на протидію з боку компартії і комсомолу, які вигадали того дня у Львові різні заходи в навчальних закладах і на підприємствах, люди прибули з різних міст, щоб провести в останню путь митця. Декому з них довелося відповісти потім за свою участь у церемонії. Автора пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інших поховали на Личаківському цвинтарі.
***
В просторі плину століть Часом з’являються постаті, Якими пишається світ, Які мов посланці із космосу…
Один з них – це Володя Івасюк,
Співочий світоч
із народу - і по праву, -
Його пісні лиш
радість і любов несуть,
А він зазнав і
підлості, і зради.
Писав Володя
музику класичну,
І до спектаклів
музику писав.
Хоч вже
закінчив інститут медичний,
Та музику він
більше все ж кохав.
Пісні Володі – це
скарбниця України,
Такої популярності ніхто не знав.
Цей водограй співав через
вогонь і стіни,
Про матір, квіти, про
любов співав …
Талант мов джерельна водиця,
Мов птаха, тріпоче у
серці,
Його не зламає і криця,
Його не спіймати, не стерти. Напевно не знали
цього Радянські нудні
бюрократи, І птаху підбили
крило, Не дали у небо
злітати. «Червона Рута» линула
над світом, В домівках, вулицях,
і телерадіоефірі, Не признає чиновник,
і не вірить, Народ признав і
полюбив, повірив. За що, ну чому так
все сталося? Хто ж злочин зробив
проти нього? У небі пісня дзвінка
обірвалась… Не вберегла Україна
пісенного генія свого…
Ще в той пам'ятний день, як Володя родився,
Люди йому заподіяли лиха - З халатності лікар
щось не додивився, І розчин кислотний
закапав в повіки. Дитя нерозумне
заплющило очі, І це врятувало малого
Володю, Скотились по личку
дві чорні доріжки, Мов чорнії сльози –
провісники долі.
Провісники долі або
Божий знак, Що лиха зазнає в
житті цей юнак. Хтось не сприймав
його творчість уперто, А хтось заздрив славі
його – в житті, і посмертній. Хтось просто байдуже
пройшов стороною. Хтось знав – та
боявся КДБ з Москвою.
Хто ж винен, що страшний цей злочин
Так нерозкритим досі і зостався ?
Хто ж посприяв, що кат-злочинець
В Брюховецькому лісі заховався ?
Той день, сльозами смутку оповитий
Собі у коси заплела весна.
Стояв народ сумний, і зляканий, збентежений,
А в їх серцях ще свіжа рана, борозна…
Його мелодії – це ніби промінь світла
Це ніби крик душі, палкий вогонь.
І кожна пісня, мов маля тендітне,
Черпає силу духу і тепло долонь.
О, люди, люди! Може,
досить вже терпіння ?
Трагічна смерть Володі кличе до спокути.
Одна надія –на людське сумління,
Не маємо ми права, щоб забути
Поета, Композитора, Митця!
Пошли нам, Боже, віри, мудрості і сили
Дізнатись гірку правду до кінця
І дати його пісні другі крила.
Вірш пам'яті Володимира Івасюка - Демків Марії. ...з авторського сценарію "Урок-Реквієм пам'яті Композитора":
Щиро дякую за спільну працю, навчання, взаємодію своїм вихованцям, учням Жовківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. Ми подолали разом всі труднощі, що виникли в час дистанційної роботи, розробили спільно цікавий формат роботи. Ви надихали мене до створення нових завдань з мистецтва. Безмежно вам вдячна, усім і кожному зокрема. Особлива подяка батькам - ви були незмінними помічниками дітям, заохочували, підтримували, і це важливо, ця підтримка була дуже помітною і дуже потрібною і вашим дітям, і нам, вчителям.
Тому на завершення нашого дистанційного навчання хочу нагородити най-найнайактивніших учасників освітнього процесу грамотами та подяками. Вдячність вам і пошана.
