Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду. Вбивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані як до 1933 р., так і в 1932 році.
Головною причиною голодних смертей в Україні наприкінці 1932 і в 1933 роках був не неврожай, а політика сталінського СРСР. У селян під виглядом хлібозаготівель цілеспрямовано вилучали усі їстівні запаси та забороняли їм залишати голодуючі регіони.
Це відбувалося на фоні посилення риторики комуністичної влади про «цілеспрямований саботаж» хлібозаготівель, загрозу «буржуазного націоналізму» та «підготовку повстання» в Україні у поєднанні з інтервенцією Польщі.
Мета Голодомору-геноциду полягала в тому, щоб зламати опір більшовицькому пануванню селянства, як головної соціальної верстви нескореного українського народу в той час.
Автори спекуляцій на тему, що Голодомор «не був геноцидом», або «не був спрямований проти України» (в той час голодували селяни також у Поволжі, в Сибіру) замовчують головну відмінність трагедії в Україні – протидію спробам порятунку жертв та одночасне посилення репресій в республіці з боку сталінського керівництва.
Ствердну відповідь на питання «чи був Голодомор геноцидом?» дав сам автор терміну «геноцид» – Рафаель Лемкін. Він наголошував, що перші удари радянського геноциду були спрямовані проти «мозку нації» (української інтелігенції) та «душі нації» (українського духовенства. А наймасовішого удару зазнали селяни – «хранителі традицій». Найактивніша частина селян була репресована, розкуркулена та депортована за межі України. А на основну ж масу українських селян були спрямоване найбільше жахіття – терор та вбивство голодом.
Вшановуємо пам'ять загиблих. Ніколи не пробачимо! Пам'яті жертв Голодомору учні 5-А класу виготовили символічних ангеликів, запалили свічку пам'яті й промовили молитву. Нехай Господь візьме душі невинно убієнних у свої обійми та подарує радість в Царстві небесному.
