В просторі плину століть
Часом з’являються постаті,
Якими пишається світ,
Які мов посланці із космосу…
У цьому житті їм судилося,
Як зірка нова, загорітися…
Ділами своїми у пам’яті
Мільйонів людей залишитися.
Кожен народ, кожна нація має своїх митців, якими
пишається, творчість яких вивчає і виконує з захопленням. Володимир Івасюк - по
праву засновник і класик укр. естрадної музики, талановитий композитор, автор невмирущих пісень «Червона Рута»,
«Водограй», «Ласкаво просимо», «Колискова для Оксаночки», «Двадцять літ». Він
жив, працював, і мріяв, але раптом страшна трагічна смерть його забрала від
нас. Цей злочин не розкрито й сьогодні. Але зараз ми хочемо в пам’яті про композитора сказати
все, що відомо нам про життя і смерть В. Івасюка, якому б цього року
виповнилося 70 років. Не маємо права забути, як і народ не забув його «Червону
Руту».
Талант мов
джерельна водиця,
Мов птаха, тріпоче у
серці,
Його не зламає і криця,
Його не спіймати, не
стерти.
Напевно не знали
цього
Радянські нудні
бюрократи,
І птаху підбили
крило,
Не дали у небо
злітати.
«Червона Рута» линула
над світом,
В домівках,
вулицях, і телерадіоефірі,
Не признає
чиновник, і не вірить,
Народ признав і
полюбив, повірив.
За що, ну чому так
все сталося?
Хто ж злочин зробив
проти нього?
У небі пісня
дзвінка обірвалась…
Не вберегла Україна
пісенного генія свого…
Той день, сльозами смутку оповитий
Собі у коси заплела весна.
Стояв народ сумний, і зляканий, збентежений,
А в їх серцях ще свіжа рана, борозна…
Його мелодії – це ніби промінь світла
Це ніби крик душі, палкий вогонь.
І кожна пісня, мов маля тендітне,
Черпає силу духу і тепло долонь.
