Йдуть три празники в родину, в кожну хату України!

                              З часів старої давнини, із року в рік, так і донині

Несуть малі колядники веселу звістку Україні.

Піймавши неводом чарівним преясну зірку золоту,

І взявши у чарівній кузні дзвіночки срібні, йшли у путь.

Зоря світила їм яскраво, щоби не збитися з путі,

Бо несли людям втішну звістку малі колядники оті.

                                    Під вікном дзвеніло всюди, тішилися добрі люди,

Йдуть три празники в родину, в кожну хату України.

І всі побажання, що людям бажались,

На свято Різдва неодмінно збувались.

Бо в цій коляді чарівні слова:

Христос ся Рождає, Вкраїно нова.

                                    Щасливі люди пригощали маленьких ласунів гуртом,

Горішками, медівниками і яблучками – всім добром.

А за Різдвом йшов другий празник –

Святий Василь чи Новий Рік.

Василь не сам ішов, з Маланкою,

А з ними в гості на поріг

З’являлися цапи, ведмеді, чорти рогаті, відьмаки,

Князі з булатними мечами, Котигорошко, парубки.

Було і весело, і страшно,

А ще цікаво й чудернацько,

І гості всі, і всі домашні

Співали, танцювали хвацько:

“Ой, черчику, Васильчику, посію тебе в городчику,

Буду тебе шанувати, сім раз на день поливати”.

                                   На Василя діти вранці від хати до хати

Знявши одяг чудернацький, ішли засівати.

Кожен хлопець ніс пшениці мішечок тугенький,

Сіяли і примовляли голосно, щиренько:

“Сійся, родися, жито-пшениця, жито, пшениця, усяка пашниця

Коноплі по стелю, льон по коліна, щоби вас,

Християн, головонька не боліла”.

                                    Зерна ці, і слова щирі чарівними були,

Тож кімната враз вставала, як широке поле.

А на нім пташки співали, пшениця сходила,

Маки польові, волошки голубі зацвіли.

Хуртовина на подвір’ї, в хаті ж – всі раділи,

Що щасливо й весело Новий Рік зустріли.

Бо колядники маленькі до кожної хати

Принесли весну у жменьці зерном засівати,

Принесли веселу звістку, душевну розмову,

Ой, радуйся, земле наша, вже Різдво Христове.

                                    Третій празник найщедріший – Щедрая Вечеря,

Колядники весь день співали, дзвеніла оселя.

                                    А наступного дня, зранку до ставка йшли люди,

Вирізали хрест із льоду та святили воду.

Цю водичку – йорданичку люди набирали,

І до Другого Йордану її зберігали.

Ця жива вода несе красу і здоров’я,

І народ її беріг ласкаво, з любов’ю.

Сміливіші юнаки у воді купались,

І на всю околицю весело співали:

                                  “Йордан, Йордан, вода студененька,

Пречиста Діва воду брала, своє дитя напувала”.

                                   А священник по селу йшов із хати в хату,

І кропив водицею, щоби був достаток,

Щоб були в оселі цій злагода та щастя,

І здоров’я в кожнім домі було гостем частим,

Тож учіться, любі діти, й ви колядувати,

Вістку радісну і милу світу возвіщати.

Колядуйте, колядуйте, хай вся земля знає,

Що в вертепі в Вифлеємі  “Христос ся рождає”

https://youtu.be/0KcCwW4a7Kk