Вітаємо з Новим 2018 роком!!!

     Ось і завершився ще один рік - рік, багатий враженнями, емоціями, конкурсами, цікавинками, і, можливо, навіть розчаруваннями.... Сподіваюся, що прийдешній 2018  вразить вас ще більше: здійсненням мрій, новими ідеями, натхненням до творчості. Цього щиро бажали наші учні педколективу Жовківської ЗОШ №1 в традиційних вже новорічно-різдвяних привітаннях, цього щиро бажаю усім друзям, колегам по роботі і я.

Прикрашаємо новорічну ялинку)

          Ось і завершується перший семестр навчання і 2017 рік передає естафету 2018-му))). Я вирішила підвести підсумки вивченого матеріалу з допомогою вікторин та конкурсів під новорічною назвою "Одягни ялинку". Скажу чесно, що найкраще вона виглядає у презентації PowerPoint: музика, яскрава анімація подобається дітям, захоплює і акцентує увагу на найважливіших моментах вивченого матеріалу. Але, в силу обставин, можливості використати комп'ютер є не в кожному класі. Тому в таких випадках учні малювали ялинку на дошці самі та прикрашали (за кожну правильну відповідь -іграшка на ялинку) паперовими іграшками та нотками, що, зізнаюся, було для них також цікаво і захоплююче, особливо для молодших))))). Звісно, питання вікторини відрізнялися в дітей різного віку, але незмінним було одне: завершення конкурсів нашими чудовими колядками. Презентацію та орієнтовні питання шукайте у мене на сайті   https://sites.google.com/site/muzicnakavarna/ 

Свято Миколая вже прийшло до нас))))

Фінал конкурсу "Веселка-2017"

      Щороку в Жовківському районі проводиться традиційний конкурс-фестиваль дитячої естрадної пісні "Веселка". Це справжнє пісенне свято для молодих талантів, їх батьків та вчителів. Цьогоріч нашу школу представляв дует шестикласниць Вероніки Сковронської та Інги Макоданської. У фінальному етапі конкурсу вони стали лауреатами ІІ ступеню в своїй віковій категорії. Концерт відбувався в смт. Куликів Жовківського району в неділю, 10 грудня. Надзвичайно творча атмосфера, радісний настрій та професійне журі. Бажаю всім учасникам фестивалю натхнення, радості та веселих свят.

Ми хочемо миру....

Вже кілька років нашу країну лихоманить війна. Багато людей постраждали від її пекучих обіймів. Численні покалічені долі, зранені тіла, смерть і сльози - це той страшний сон, про який хочеться забути - але не можемо, не маємо права. Добровольці стають на захист рідної землі, мирні люди намагаються допомогти, чим можуть.
Учні 11 класу нашої школи спільно з бібліотекарем Катериною Федорівною Ящук та класним керівником лесею Богданівною Буцяк  запросили на зустріч ветеранів АТО та наших поетів-земляків. Для них слова вдячності і підтримки лунали на заході "На захисті рідної землі". Я, як вчитель музичного мистецтва, радо взяла із своїми учнями участь в цьому заході. Мушу зазначити, що діти настільки тонко відчувають весь біль і горе, що переносять родини загиблих, їхні щирі дитячі сльози не могли залишити байдужими нікого з дорослих. Зворушливі інсценізаціїї, декламування віршів та пісні лунали з їх вуст, а глядачі, затамувавши подих, уважно вслухалися в кожне слово. Здавалося, чути в залі стукіт сердець, і б'ються вони в унісон....
Представлю вам запис кількох пісень, і, хоч запис із телефону не зовсім якісний та професійний, та зате щирий і правдивий. Бо наші діти - то наше майбутнє... Тож ми - хочемо миру!!!!!

Дует Вероніки Сковронської та Інги Макоданської "Ми хочемо миру"

Дует сестричок Анастасії та Інги Макоданських "Мамо, не плач"

Дует Горбач Настусі та Буцяк Софійки "Моє ім'я - Батьківщина"

Після концерту фото на пам'ять....

Фестиваль дитячої пісні "Веселка"

     Сьогодні відбувся перший відбірковий тур фестивалю дитячої естрадної пісні "Веселка". Жовківський Центр Творчості радо приймав юних співаків нашого району в своїх стінах. Нашу школу цьогоріч представив дует дівчат-шестикласниць у складі Макоданської Інги та Сковронської Вероніки. Вони виконали пісні "Весна" Олександра Єрмолова та "Ми хочемо миру" Альони Загребельної та Добривечер Анастасії. Щиро дякую дівчаткам та бажаю успіхів у навчанні та творчості. Мені щастить на гарних, талановитих учнів. Спілкуватися з такими дітьми - одне задоволення. 

Перший крок до Нобелівської премії

          Михайло Казінік - мистецтвознавець, музикант, поет, письменник, філософ, людина, без сумніву, одна з найерудованіших в сучасному суспільстві. Пропоную вам прочитати його роздуми про значення музичного мистецтва для людей (особливо дітей!), взяті мною з чергового інтерв'ю митця і перекладені на українську мову. Сучасним батькам варто прислухатися до слів Михайла Казініка:

         "Ми народжуємо чудових дітей — розумних, з гарними оченятами, в 6-7 років віддаємо  їх в школу... Що ми отримуємо на виході, після того,  як діти по 6 і більше годин на протязі 11 років навчалися в педагогів? Адже на виході повинна бути еліта! Кого ж ми випускаємо? На якій мові вони — випускники — розмовляють? Які думки рояться в їхніх головах?

Іноді я беруся  почитати їхні  форуми. Років 30 назад я не міг уявити нічого подібного. Принцип сучасного форуму такий: пишеться розумна стаття, після цього перший учасник форуму сварить автора статті, а другий учасник форуму сварить першого. На цьому обговорення , як  правило, закінчується.

          Але ж школа — скільки років, скільки книжок прекрасних... Що ж там не те? Все!

Якщо ми хочемо чогось досягти, нам потрібно несподівано сказати самим собі, що майже нічого із старої школи недійсне. Учитель географії розповідає про  географію Португалії, учитель історії — про історію Франції, а на фізкультурі вивітрюється і те, й інше.

          А що, коли не намагатися впхнути в дитину інформацію, не давати якісь кусочки, а навчити його мислити і  радіти процесу мислення, навчити його відчувати, пов’язувати між собою події, явища. Адже що таке географія? Місце! Що таке історія? Час! А все інше? Культура!

Сьогодні в освіті першочергова увага приділяється  математиці, комп’ютеру, іноземній мові (всьому тому, з чим легше досягнути «красивого» життя), при цьому педагоги майже відійшли  від музики (периферійний предмет!), літератури (досить і  факультативного ознайомлення), а така екзотика, як історія живопису, історія релігії, взагалі ніколи у нас не вивчали. І все ж люблячі мами і тати смутно здогадуються, що, вийшовши в життя, їх чаду прийдеться щоденно будувати відносини, робити моральний вибір, прийдеться бути людиною. Цьому навчає не математика, а література, мистецтво.

              Через те нам, нашому суспільству потрібно сьогодні кинути  всі сили на розвиток культури. Бо що таке культура? Це створення душі. І це  — найбільш головне. Тому що скільки б ми не говорили про культуру сили, м’язів, нам будь-яка тварина дасть 100 очок вперед, а якщо ми говоримо про культуру соціуму, то нам до мурашника, як до дальньої галактики.

             Та немає поки що у нас такої школи, в котрій математика, музика, історія, географія і література будуть частиною одного цілого. А людині вже 14-15-16 років. Як вона може собі допомогти, щоб проникнутись цією ідеєю більш глибше? Що їй читати, що їй слухати, что що дивитися? Я б порадив починати з Роберта Шеклі, Рея Бредбері, Кліфорда Саймака. Американські письменники-фантасти видавали вражаючу, дуже глибоку філософію, просто добре завуальовану. Це була когорта великих мислителів. Вони писали не про те, як там люди в космосі живуть, а про нас із вами, про наші з  вами життя.

Що стосується музичного виховання, то у мене принципова позиція. Музика повинна бути у школі головним предметом! Про це нам говорить вся антична культура. Серед семи вільних наук музика та риторика стояли на першому місці взагалі. И ще логіка до них додавалась. Адже не корисними копалинами характеризується та чи інша країна, а музикою і творами мистецтва, в котрих відображена душа народу. На одному із вручень Нобулівської премії я запропонував задати кожному нобелівському лауреату в момент його появи в  дверях Концертхюсета питання про його ставлення до класичної музики. Глядачі навіть не підозрювали того, що в абсолютної більшості лауреатів все дитинство було заповнене класичною музикою. І цілком логічно, що, відкриваючи  Нобелівський концерт, я сказав таку фразу:
«Дорогі мами і тати, бабусі та дідусі! Якщо ви хочете, щоб ваша дитина зробила перший крок до  Нобелівської премії, починайте їх освіту не з математики чи хімії. Починайте з музики. Ейнштейн зі скрипкою — не випадковість. Країни, що цього не зрозуміють, ніколи не подарують світові Нобелівських лауреатів. Тому що велика музика — харчі для мозку з дитинства».

Я вірю, що в людей шлях від вуха проходить через серце, а не через шлунково-кишечний  тракт. Що вони більш схильні сприймати  прекрасну  музику і тонку поезію, ніж рекламу чіпсів. Просто злегка заплутались, втратили орієнтири. Живуть в скаженому ритмі — багато працюють, щоб забезпечити собі комфортне життя  , бути не гірше, ніж інші, дати освіту дітям, щоб вони також могли працювати...

та якщо вдуматися, все це перетворюється на замкнуте коло і не не залишається місця для найголовнішого — пізнання світу і всесвіту. Саме в цьому є сенс життя  і сенс мистецтва: занурюючись у світ прекрасного, людина розвивається і росте.

Культура — насамперед. Все інше –  потім!

За матеріалами інтерв’ю  з Михайлом Казініком: 
zhukvesti.ru, aif.ru, classica.fm, 
media-objektiv.com, aif.ru, kazinik.ru

Джерело : http://www.adme.ru/svoboda-psihologiya/pervyj-shag-k-nobelevskoj-premii-1245565/ © AdMe.ru