Сьогодні день народження Квітки Цісик!

У ‪#‎ЦейДень‬ у 1953 році у Нью-Йорку народилась Квітка Цісик, американська співачка українського походження, лауреатка премії "Оскар" (1977). Авторка збірників "Пісні України" (1980), "Два кольори" (1989), саундтреків до однойменного фільму "You Light Up My Life" (1977).

Була голосом американських брендів та виконавицею рекламних джинглів корпорацій Coca-Cola, Pepsi-Cola, American Airlines, ABC, NBC, CBS, "Макдоналдс", з 1982 р. і до смерті Цісик залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors.
Два кольори Квітки Цісик
http://day.kyiv.ua/…/artic…/taym-aut/dva-kolori-kvitki-cisik

Пам’яті Квітки Цісик
http://day.kyiv.ua/…/a…/panorama-dnya/pamyati-kvitki-cisik-0

   Мої авторські рядочки пам'яті великої співачки Квітки Цісик:

   

        В просторі плину століть

       Часом з’являються постаті,

       Якими пишається світ,

       Які, мов посланці із космосу…

      У цьому житті їм судилося,

      Як зірка нова, загорітися…

      Ділами своїми у пам’яті

      Мільйонів людей залишитися.

      В буденне «радянське» життя

      Увірвалась, як вихор, пісня

      Мелодіями майбуття -

       Співала її Квітка Цісик…

      Та ні, не співала. Вона ними жила,

      Піснями її України.

      Любов і натхнення-усе віддала

      Для пісні і для Батьківщини.

      І хворою вперто ішла до мрії.

      Якою ціною? Нам важко сказати.

     Безцінний залишила слід на землі.

     Ми будемо, Квітко, як ти, співати.

                Притихло сонце, небо обірвалось

                І заридало жалібним дощем.

                Нестало Квітки. Лиш пісні зостались.

                І огортає душу слізний щем.

                Ще стільки справ і мрій, що не здійснились!

                І скільки недоспіваних пісень!

                ще вчора – в очі синові дивилась –

                А вже настав новий без тебе день…

                Та ти жива! І в пісні будеш жити

                Від покоління в покоління сотні літ!

                Пишатись буде Україна й дорожити,

                Пісні твої співатиме весь світ!

                    

                    Живе у серці пісня нездоланна,

                    Лунає вільною на увесь світ.

Її співала Квітка Полум’яна, 

Дала їй крила, вивела в політ.

Співачка Кейсі чи Орися-Квітослава?

Біографи старанно все вивчають.

Тебе чекає невмируща слава

І в Україні тебе знають й пам’ятають.

Любила щиро землю цю далеку,

Де сон-трава, пшениця й солов’ї…

Де відлетять до вирію лелеки,                               

Де ніч колише зірочки свої.

Комфортно почувалася усюди:

Фольклор і опера, рок, блюз-підвладні Квітці.

Тому любили Квітку щиро люди,

Малі й дорослі, в будь-якому віці.

Ти народилась і жила за океаном,

Та Україну понад все ти полюбила,

І за тонким, дівочим, ніжним станом

Ховалась мужність, віра, дивна сила.

І, хоч підступною була життя дорога,

Важка хвороба вперто дошкуляла…

Ти-йшла вперед, ти йшла до перемоги.

 І, незважаючи на все, ти все ж СПІВАЛА!

Музика і гумор...

1 квітня - вважають днем гумору, днем сміху. От і я вирішила присвятити сьогодні публікацію цій темі. Адже видатні музиканти, композитори теж вміли посміятися над своїми та чужими вадами, мали тонке почуття гумору. Пропоную вам декілька анекдотів про музику та веселі малюнки-карикатури до цієї теми. Смійтеся на здоров'я!

Якось композитор Йоганнес Брамс гостював у одного аристократа. Бажаючи догодити своєму гостеві, господар велів за обідом подати на стіл краще вино зі своїх підвалів.
Він підняв тост на честь композитора і закінчив його так: 

- “Панове! Це найкраще вино з моїх підвалів, я б навіть сказав – Брамс серед вин!” Згодом він запитав композитора, чи йому сподобалося вино. Той відповів:
- “Вино непогане, але чи немає у вас серед вин ще й Бетховена?”

Брамс довго лікувався на одному модному курорті і пив мінеральну воду. Коли курс лікування закінчився, лікар запитав його: 
- “Чи задоволені ви лікуванням? Можливо вам чогось не вистачає?” 
Брамс був чемний: 
- “Щиро вам вдячний, у мене все на місці. Всі хвороби, які привіз сюди, я везу назад”.

Одного разу Брамс на концерті акомпанував посередньому віолончелісту і навмисно грав занадто голосно, щоб заглушити його погане виконання. Після виступу віолончеліст був дуже незадоволений і заявив, що він сам себе не чув. Брамс зітхнув:
- “Щастить же ж комусь !”

 Один захоплений шанувальник, зустрівши композитора біля його будинку, захоплено вигукнув:
- “Уявляю, що буде написано на стіні цього будинку після вашої смерті”.
- “Здається квартира”, – відповів Брамс.

Організатори одного великого світського прийому дуже хотіли дістати собі Брамса. Вони вирішили зробити композитору приємне, доставили йому список всіх запрошених і запропонували викреслити всіх неугодних йому людей. Брамс на секунду задумався і викреслив тільки своє прізвище.

Організатори одного великого світського прийому дуже бажали присутності Брамса. Вирішивши хоч якось переконати композитора, вони дали йому список запрошених, запропонувавши викреслити імена людей, яких він не хотів би там бачити. Хвильку подумавши, Брамс викреслив тільки своє прізвище.

Один молодий композитор звернувся до Брамса з проханням оцінити його новий твір. Брамс довго й уважно вивчав партитуру, потім похитав головою і спитав:
- “Молодий чоловіче! А де ви купуєте такий гарний нотний папір?”

 - Що це ви пишете тільки сумну музику? – спитав якось видавець молодого композитора Брамса.- Напишіть щось веселе.
- Спробую, – відповів той.
Через кілька днів він прийшов у видавництво з великим згортком.
- Ну як, вийшло? – запитав видавець.
- Не знаю, – сказав Брамс і простягнув ноти.
Новий твір називався так: “Весело я йду в могилу”.

Улюбленою іграшкою маленького Брамса були олов’яні солдатики. Він міг годинами вибудовувати свою “олов’яну армію”. Але й ставши вже дорослим чоловіком і прославленим композитором, Брамс продовжував довго бавитись в солдатиків.
- Ах, маестро, як так можна? – дивувалися друзі. – Ви зовсім не шкодуєте свій час!
- Панове, ви нічого не розумієте ні в творчості, ні в олов’яних солдатиках, – відповідав композитор.
- Варто мені вибудувати мою вірну армію і скомандувати їй: “вперед”, як до мене негайно приходить натхнення, і тоді, як мої солдати біжать на штурм, я біжу до рояля…

Молодий композитор вмовив Антона Рубінштейна програти йому дві свої п’єси. Зігравши одну п’єсу, хотів був вже розпочати другу, та Рубінштейн його швидко зупинив, сказавши:
— Дякую, шановний, не переживайте, друга п’єса мені значно більше сподобалась!

Брамс був надзвичайно популярним композитором і тому безліч дилетантів постійно набридали йому проханнями прослухати їх твори… Будучи ввічливим і доброзичливим, композитор, проте, всіма доступними засобами намагався позбутися цих, як правило, порожніх відвідувань. 
Одного разу, виходячи зі своєї квартири на третьому поверсі, Брамс зіткнувся на сходах з якимось молодим чоловіком з великою зв’язкою нот в руках… Без сумніву, це був ще один з його прихильників. На щастя, шукач слави не знав Брамса в обличчя. 
- Пане, не могли б ви мені підказати, де тут живе знаменитий композитор Брамс? - звернувся молодий чоловік до Брамса. 
- З превеликим задоволенням, – люб’язно відгукнувся Брамс, – композитор Брамс живе на третьому поверсі… – і, вклонившись, пішов у своїх справах.

— Яка відмінність між хорошим диригентом та поганим? — запитали якось у Ганса фон Бюлова.
— Розумієте, хороший диригент тримає партитуру в голові, а поганий — голову у партитурі,— відповів той.

Маючи досить уїдливий темперамант, Брамс ніколи не пропускав нагоди відпустити гостре слівце. Друзі знали про цю рису композитора і ставилися до його лихослів’я, як до належного. Одного разу, попрощавшись з друзями, Брамс пішов додому. Незабаром він повернувся зі словами: 
- Пробачте мені. 
- Але за що, ти ніби сьогодні нікого не образив! 
- За це і прошу вибачення. Я нікого з вас не образив, а це на мене зовсім не схоже.

Один аристократ, великий любитель музики якось із сарказмом запитав у Брамса:
- Маестро, а чи не здається вам, що тема фіналу вашої Першої симфонії разюче схожа на аналогічну тему Дев’ятої симфонії Бетховена?
- Справді, це так! Але набагато більш вражаючим те, що кожен осел вважає своїм неодмінним обов’язком повідомити мені про це!

Один соліст, що репетирував з Бюловим, постійно спізнювався на репетиції. Диригент тактовно запитував того:
— Напевне, я з оркестром приходимо зашвидко?
Та одного разу співак прийшов вчасно. Але oркестранти, які звикли постійно його чекати, порозходились.
— Браво, — вигукнув Бюлов, — тепер весь оркестр з’явився згідно вашого розкладу.

Брамс не відзначався красномовством. Після виконання його Першої симфонії (її часто називають “десятою симфонією Бетховена”), було влаштовано банкет, де серед присутніх був чеський віолончеліст і композитор Давид Поппер. Брамсу дали слово, і він почав так:
- Творіння музики – досить важка справа… – тут він надовго замовк, мабуть не знаючи, що говорити далі, і нарешті продовжив: – Наслідувати значно простіше, однак про це з великим знанням справи може розповісти мій друг Поппер.
Тоді Поппер встав і, сміючись, відповів:
- Панове, Брамс стверджує, що я фахівець в наслідуванні; не знаю, чи це дійсно так. Знаю тільки, що єдиний композитор, кого корисно наслідувати, це – Бетховен. Але якраз про це більш детально може розповісти саме мій друг Брамс…

Якось Йоганн Штраус – відомий вже у той час композитор, зустрів у Відні товариша, з яким цілих двадцять років тому сидів за шкільною лавою.
— Ах, Йоганн, як я радий тебе бачити! До речі, розказуй – чим ти займаєшся? — запитав приятель.

Одна малообдарована співачка давала концерт. Перед виступом вона попросила Брамса дати їй раду…
- Панянко, ви готові до виступу? – поцікавився той.
- Звичайно, маестро! Можете прослухати мене зараз?
- Ні, ні, , перепрошую – ви мене не зрозуміли, – жваво заперечив Брамс, – я лише хотів дізнатися, чи зшили ви до концерту плаття та чи купили рукавички?
- Ну звичайно, та чому вас цікавлять такі дрібниці?
- Так ви ж просили поради. Та коли б ви не зробили всього цього, я б не радив вам виступати…

Другою пристрастю після музики у Брамса з раннього дитинства було читання. Він читав стільки, скільки дозволяв час. Читання було для нього одночасно розвагою, відпочинком і потребою. Брамс частенько наставляв своїх учнів:
- Щоб стати хорошим виконавцем, треба не тільки багато вправлятися на інструменті, а й багато читати. Книга будить уяву, не дає лінуватися розуму. Читайте, панове, читайте якомога більше!
- А коли ж займатися інструментом? Адже він теж потребує часу! – З подивом питали учні.
- Було б бажання, а час завжди знайдеться! – рішуче відповідав книголюб-учитель. – Наприклад я, ще будучи дитиною, змушений був заробляти сам на життя, граючи всілякі дурниці в матроських кабачках Гамбурга. Робота була для мене нудною, поки я не здогадався поставити на підставку замість нот книгу! Правда, часом, зачитавшись, я й не помічав, як замість танців починав грати сонату Бетховена… Але, чесно кажучи, п’яним матросам було все одно, вони танцювали і під Бетховена. Так що і вони, і я проводили вечори у взаємному задоволенні.

Якось одного разу російський композитор О.Бородін запросив до себе на вечерю друзів. Вони гарно проводили час за бесідами та розвагами, аж ось раптом композитор встав, почав одягати пальто та прощатись:
- Бувайте здорові, мушу йти – у мене зранку лекція…
Лише після заглушливого реготу він згадав, що знаходиться у себе вдома.

Одного разу дружина “короля вальсів” Йоганна Штрауса попросила Брамса написати кілька рядків у її сімейному альбомі. Брамс дуже любив музику Штрауса і високо цінував його талант.  Взявши перо і, накидавши перші такти вальсу Штрауса “На прекрасному голубому Дунаї”, він знизу зробив приписку: “На жаль, музика не моя. Йоганн Брамс”.

Брамс завжди охоче допомагав усім, хто потребував його допомоги, причому робив це від щирого серця. Він дуже симпатизував чеському композитору Антоніну Дворжаку, з яким познайомився якось в Празі і полюбив усією душею.
Брамс пропонував Дворжаку приїхати до Відня, і обіцяв допомогти йому знайти там роботу.
Дворжак сумнівався в успіху цього підприємства і відмовлявся, зіславшись на те, що життя в Празі набагато дешевше.
- Не турбуйтесь, – наполягав Брамс. – Ви цілком можете розраховувати на мене. Справа в тому, дорогий Антонін, що в мене є стан, але немає дітей, а заводити їх на старості років вже пізно …
- Ви мене хочете усиновити? – пожартував Дворжак.

Конкурс вокальних ансамблів

У рамках фестивалю "Таланти твої, Україно" 30 березня 2016 р. у Жовківському центрі творчості відбувся  районний конкурс вокальних ансамблів. Ансамбль нашої школи "Мажоринки" взяв участь у конкурсі та посів І призове місце, чим ми дуже тішимося і пишаємося. На конкурсі "Таланти твої , Україно" це вже третя перемога поспіль ( І місце дівчатка зайняли в минулому і позаминулому році).  Ансамбль "Мажоринки" створений був вісім років тому, коли дівчатка навчалися у 1 класі. Щороку вони беруть участь у всіх концертах школи, батьківських зборах, районних пісенних конкурсах, в роботі шкільного хору. Дякую вам, мої дорогі учні, за наполегливу працю, ви у мене найкращі!

Березень - місяць, багатий на музичні ювілеї.......

Дорогі друзі! Березень не лише розпочинає прекрасну пору року- весну, саме в цей час ми святкуємо дні народження видатних українців, чиє життя є прикладом любові до України, духовного служіння та творчої енергетики. 4 березня народилися Михайло Вербицький та Володимир Івасюк, 22 березня - класик української музики Микола Лисенко ( я, звичайно, наголошу, що у світі ще святкують дні народження композиторів Антоніо Вівальді 4 березня, та Й.С.Баха 21 березня). Хочеться, щоб імена цих людей знали і пам'ятали дорослі й діти всієї України. Життя кожного з них може багато чому нас навчити. Тож дізнавайтеся, читайте, слухайте і співайте українське! Ми маємо чим пишатися!

Талант, мов джерельна водиця, 

Мов птаха, тріпоче у серці,

Його не зламає і криця, 

його не спіймати, не стерти.

В просторі плину століть

Часом з’являються постаті,

Якими пишається світ, 

Які, мов посланці із космосу…

У цьому житті їм судилося,

Як зірка нова, загорітися…

Ділами своїми у пам’яті 

Мільйонів людей залишитися.

 Прямуйте  стежками  духовності

В ділах   і   у   кожному   слові.

Шукайте  в  серцях    неповторності,

Живіть  в  милосерді  й  любові.

Хай  приклад  служіння  і  приклад  життя

До  звершень  нових  надихає.

Вогонь  милосердя,  вогонь  співчуття

Хай  в  кожній  душі  запалає! 

Мої дорогі талановиті учні.......

            Нещодавно у нашій школі відбувся семінар заступників директорів шкіл Жовківського району Львівської області. Дорогих гостей зустрічали, звичайно, дзвінкими піснями. В концерті взяли участь тріо наймолодших: Ілонки Химиці, Буцяк Софійки і Паски Мартусі, ансамбль дівчат "Мажоринки" і ансамбль хлопців "Жайвір", та, звісно, наш дзвінкоголосий хор. Дякую вам, мої дорогі учні, що ви в мене є! Ви надихаєте нас, вчителів, до роботи, до творчості.

\\

Конкурс хорових колективів загальноосвітніх шкіл Жовківського району

          Пісня - душа народу. Вона завжди супроводжує людину крізь життя від народження і аж до смерті. Для українців пісня є , за легендою, особливим дарунокм Бога. Тож ми просто не маємо права марнувати свої таланти і дуже полюбляємо співати. В нашому районі вже стало традицією щороку організовувати конкурси дитячих хорових колективів. Учні старанно готуються до цього свята. І от настав цей тривожно-радісний день , хор нашої школи виступив перед шановним журі конкурсу. Можемо похвалитися - наші старання не пройшли марно, ми посіли 2 призове місце. Вітаю своїх дорогих учнів, нехай їхні голосочки тільки міцніють ! І нехай   дзвенять пісні на увесь світ! Співайте на здоров'я!  ( фото будуть незабаром))))))

а це наше шановне журі:

Музична терапія в розвитку дитини

        Музична терапія представляє собою древнішу й найбільш розвинену форму лікування засобами мистецтва, адже зв'язок між музикою й медициною сходить до витоків історії людства.

        Тадеуш Натансон (педагог і композитор, автор книги про музичну терапію) пише, що вже древні єгиптяни, греки й римляни знали та цінували сприятливу дію музики на функціональну активність людини, тому використовували її під час цілительних обрядів. У XVIII столітті вплив музики з великим інтересом вивчався медичними дисциплінами (першою нею зацікавилася психотерапія). А під час Другої світової війни музика була визнана терапевтичним засобом, що мало велике значення для її розповсюдження, у тому числі й в освітніх закладах.

         Музика як вид мистецтва, така близька й необхідна людям, є універсальним засобом спілкування в різних культурних колах. Це специфічна мова, яка народжується з особових емоцій і задовольняє потребу в естетичних переживаннях. Музика надає велику свободу у прояві своїх емоцій, тому що володіє всією палітрою різноманітних виражальних засобів, що реалізуються через звуки, в яких переважають ті чи інші почуття.

         Сьогодні музика використовується не тільки під час музикотерапії, а й під час навчальних занять, як метод всебічної й багатоаспектної стимуляції розвитку. Ураховуючи природні потреби дитини, вона частіше за все приймає форму активної терапії. Завдяки спілкуванню з нею діти можуть звільнитись від заборон і забути про обмежуючі їх труднощі.

          Психологи стверджують, що невербальні засоби спілкування відіграють особливу роль у відносинах з дітьми, які ще не мають сформованого понятійно-смислового апарату, яким володіють дорослі. Неважко помітити, що саме рухи та спів, які є вираженням музичної експресії, складають у дітей елемент їх природної активності й завдяки цьому знаходяться набагато ближче до дитини, дозволяючи їй «висловитись» і бути успішною.

                 Музикотерапія корисна як для здорових дітей, так і для дітей з обмеженими можливостями, причому у випадку других акцент робиться на реалізації додаткових цілей, сумісних з потребами конкретної дитини. Музику з успіхом використовують спеціалісти й педагоги в лікуванні дітей з церебральним паралічем, аутизмом, з різного роду порушеннями слуху, зору, розумової відсталості, а також у дітей з порушеннями поведінки або СДВГ. Заняття музикотерапією допомагають у рівній мірі як для заспокоєння занадто агресивної дитини, так і для активізації дитини, невпевненої в собі, сором’язливої та боязкої. А значить, завдяки такому перетворенню можна ліквідувати поведінку, що створює проблеми у групі однолітків.

                Також музикальна терапія дозволяє виявляти на найбільш ранніх стадіях порушення у сфері слухового або зорового сприйняття, моторики та зорово-слухової орієнтації та ліквідувати їх завдяки застосуванню відповідних вправ. Заняття музикотерапією дуже корисні при набутті кращої концентрації уваги, уміння підкорятись певним правилам і чекати своєї черги. Музична терапія стимулює розвиток дитини, допомагає формувати особистість і лікувати її дисфункції; розвиває пам'ять і спостережливість. Вона рекомендується дітям, які мають труднощі з латералізацією (лівопівкульною/правопівкульною) та просторовою орієнтацією.

             Головна мета музикально-терапевтичної діяльності дітей дошкільного й молодшого шкільного віку полягає у наступному:

• ·         допомога в загальному розвитку;
• ·         покращення моторики;
• ·         стимуляція ефективності розумової праці, пізнавальної діяльності, розвиток почуттів, уваги та пам’яті;
• ·         стимулююча дія на естетичний розвиток;
• ·         творчий та емоційний розвиток, який завдяки поєднанню музики, пластики та поезії дозволяє повною мірою використовувати потенціал маленької людини;
• ·         задоволення природної потреби дітей у навчальних розвагах;
• ·         заохочення активних занять музикою, співом, грою на музичних інструментах;
• ·         надання можливості для вільного самовираження, власної вербальної, рухової, вокальної та емоційної експресії;
• ·         знаття емоційної напруги;
• ·         підвищення віри у власні можливості та самооцінки;
• ·         розблокування почуттів і розкриття емоцій чи напруги;
• ·         розрядка, ліквідація різних негативних емоцій і розвиток позитивних емоцій;
• ·         заспокоєння, розслаблення, стан відпочинку або, навпаки, активації;
• ·         допомога у позбавленні від стресу;
• ·         ліквідація агресії;

             Оскільки музика сприймається не тільки за допомогою органів слуху, вона спонукає до дії весь організм. Елементи музичного твору, які чує людина, а саме ритм, динаміку, гармонію, штрихи, забарвлення звуку чи мелодії, резонують по всьому тілу, мозку й серцю. На думку Жака Далькроза (швейцарського композитора, творця ритміки як галузі музичної освіти), рух у такт з музикою активізує працю нервової системи дитини, інтенсифікує діяльність головного мозку, гармонізує психічну діяльність, стимулює фізичний і психічний розвиток. Це відбувається тому що людина отримує враження через усю м’язово-нервову систему. Жак Далькроз уважав, що прагнення до гармонізації мозку й тіла має велике значення в реабілітації, а музика є тим елементом, який безпосередньо сприяє такій гармонізації. Емоції, що супроводжують спілкування з музикою, не тільки є інтелектуальними емоціями, а й безпосередньо впливають і приводять у рух весь організм.

Існують різні види занять музикотерапією, які можна використовувати в дитячому садку чи школі, а також під час гри з дітьми. Ось деякі з них:

• ·         психогімнастичні вправи (мімічні й пантомімічні етюди з ілюстрацією пісні за допомогою звуконаслідування та імітаційних жестів, що відображають її текст);
• ·         речові ігри та інсценізації (для цього розподіляють різні ролі, пов’язані зі змістом пісні, використовуючи іграшки, ляльок, маріонетки й т. ін.);
• ·         артикуляційна гімнастика за допомогою слів пісні;
• ·         слухові вправи (розвивають чутливість до тону, ритму, мелодії, темпу мови) – аудіювання, імітація та повторення звуків, розпізнавання звуків;
• ·         музично-ритмічні вправи й танцювальні імпровізації (досягнення відповідності рухів з ритмом музики, а також відтворення ритму конкретної пісні чи рядка за допомогою простих елементів, таких як притоптування або ляскання в долоні);
• ·         з’єднання музики з рисунком і дрібною моторикою (діти малюють те, що уявляють собі під час прослуховування композиції, а малюкам пропонуються тематичні розмальовки);
• ·         пасивна музикотерапія – післяобідній відпочинок під релаксаційну музику із м’яким, приглушеним, басовим звучанням.

           Музика є універсальною силою, що діє на людину комплексно, незалежно від віку, освіти чи соціального статусу. Музика зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця! До того ж вона дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.