З часів старої давнини, із року в рік, так і донині
Несуть малі колядники веселу звістку Україні.
Піймавши неводом чарівним преясну зірку золоту,
І взявши у чарівній кузні дзвіночки срібні, йшли у
путь.
Зоря світила їм яскраво, щоби не збитися з путі,
Бо несли людям втішну звістку малі колядники оті.
Під
вікном дзвеніло всюди, тішилися добрі люди,
Йдуть три празники в родину, в кожну хату України.
І всі побажання, що людям бажались,
На свято Різдва неодмінно збувались.
Бо в цій коляді є чарівні слова:
Христос ся Рождає, Вкраїно нова.
А цими словами в дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним, а всі ся клоним,
Щастям, здоров’ям, ще й віком довгим,
Ще й віком довгим, прибутком добрим.
Й самі з собою, і з дружиною,
І з цим чадом, і з святим Ладом,
Святим Божеством, Божим Рождеством.
Щасливі
люди пригощали маленьких ласунів гуртом,
Горішками, медівниками і яблучками – всім добром.
А за Різдвом йшов другий празник –
Святий Василь чи Новий Рік.
Василь не сам ішов, з Маланкою,
А з ними в гості на поріг
З’являлися цапи, ведмеді, чорти рогаті, відьмаки,
Князі з булатними мечами, Котигорошко, парубки.
Було і весело, і страшно,
А ще цікаво й чудернацько,
І гості всі, і всі домашні
Співали, танцювали хвацько:
“Ой, черчику, Васильчику, посію тебе в городчику,
Буду тебе шанувати, сім раз на день поливати”.
На
Василя діти вранці від хати до хати
Знявши одяг чудернацький, ішли засівати.
Кожен хлопець ніс пшениці мішечок тугенький,
Сіяли і примовляли голосно, щиренько:
“Сійся, родися, жито-пшениця, жито, пшениця, усяка
пашниця,
Коноплі по стелю, льон по коліна, щоби вас,
Християн, головонька не боліла”.
Зерна ці, і слова щирі чарівними були,
Тож кімната враз вставала, як широке поле.
А на нім пташки співали, пшениця сходила,
Маки польові, волошки голубі зацвіли.
Хуртовина на подвір’ї, в хаті ж – всі раділи,
Що щасливо й весело Новий Рік зустріли.
Бо колядники маленькі до кожної хати
Принесли весну у жменьці зерном засівати,
Принесли веселу звістку, душевну розмову,
Ой, радуйся, земле наша, вже Різдво Христове.
Третій
празник найщедріший – Щедрая Вечеря,
Колядники весь день співали, дзвеніла оселя.
А наступного дня, зранку до ставка йшли люди,
Вирізали хрест із льоду та святили воду.
Цю водичку – йорданичку люди набирали,
І до Другого Йордану її зберігали.
Ця жива вода несе красу і здоров’я,
І народ її беріг ласкаво, з любов’ю.
Сміливіші юнаки у воді купались,
І на всю околицю весело співали:
“Йордан, Йордан, вода студененька,
Пречиста Діва воду брала, своє дитя напувала”.
А священик по селу йшов із хати в хату,
І кропив водицею, щоби був достаток,
Щоб були в оселі цій злагода та щастя,
І здоров’я в кожнім домі було гостем частим,
Тож учіться, любі діти, й ви колядувати,
Вістку радісну і милу світу возвіщати.
Колядуйте, колядуйте, хай вся земля знає,
Що в вертепі в Вифлеємі
“Христос ся рождає”!
