Володимиру Івасюку сьогодні б виповнилося 70 років.....

В просторі плину століть
Часом з’являються постаті,
Якими пишається світ,
Які мов посланці із космосу…
У цьому житті їм судилося,
Як зірка нова, загорітися…
Ділами своїми у пам’яті
Мільйонів людей залишитися.

Кожен народ, кожна нація має своїх митців, якими пишається, творчість яких вивчає і виконує з захопленням. Володимир Івасюк - по праву засновник і класик укр. естрадної музики, талановитий композитор,  автор невмирущих пісень «Червона Рута», «Водограй», «Ласкаво просимо», «Колискова для Оксаночки», «Двадцять літ». Він жив, працював, і мріяв, але раптом страшна трагічна смерть його забрала від нас. Цей злочин не розкрито й сьогодні. Але зараз ми хочемо в пам’яті про композитора сказати все, що відомо нам про життя і смерть В. Івасюка, якому б цього року виповнилося 70 років. Не маємо права забути, як і народ не забув його «Червону Руту». 

                      Талант мов джерельна водиця,

                      Мов птаха, тріпоче у серці,

                      Його не зламає і криця,

                      Його не спіймати, не стерти.

Напевно не знали цього

Радянські нудні бюрократи,

І птаху підбили крило,

Не дали у небо злітати.

«Червона Рута» линула над світом,

В домівках, вулицях, і телерадіоефірі,

Не признає чиновник, і не вірить,

Народ признав і полюбив, повірив.

За що, ну чому так все сталося?

Хто ж злочин зробив проти нього?

У небі пісня дзвінка обірвалась…

Не вберегла Україна пісенного генія свого…

                 Той день, сльозами смутку оповитий

Собі у коси заплела весна.

Стояв народ сумний, і зляканий, збентежений,

А в їх серцях ще свіжа рана, борозна…

Його мелодії – це ніби промінь світла

Це ніби крик душі, палкий вогонь.

І кожна пісня, мов маля тендітне,

                   Черпає силу духу і тепло долонь.