22 травя - річниця поховання українського композитора Володимира Івасюка

 

Львів – 42 роки тому, 22 травня 1979 року, Україна прощалась із композитором, поетом, співаком Володимиром Івасюком. Незважаючи на протидію з боку компартії і комсомолу, які вигадали того дня у Львові різні заходи в навчальних закладах і на підприємствах, люди прибули з різних міст, щоб провести в останню путь митця. Декому з них довелося відповісти потім за свою участь у церемонії. Автора пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інших поховали на Личаківському цвинтарі.

 

В просторі плину століть
Часом з’являються постаті,
Якими пишається світ,
Які мов посланці із космосу…

Один з них – це Володя Івасюк,

Співочий світоч із народу - і по праву, -

Його пісні лиш радість і любов несуть,

А він зазнав і підлості, і зради.

Писав Володя музику класичну,

І до спектаклів музику писав.

Хоч вже закінчив інститут медичний,

Та музику він більше все ж кохав. 

Пісні Володі – це скарбниця України,

Такої популярності ніхто не знав.

Цей водограй співав через вогонь і стіни,

Про матір, квіти, про любов співав …

Талант мов джерельна водиця,

Мов птаха, тріпоче у серці,

Його не зламає і криця,

Його не спіймати, не стерти.

Напевно не знали цього
Радянські нудні бюрократи,
І птаху підбили крило,
Не дали у небо злітати.
«Червона Рута» линула над світом,
В домівках, вулицях, і телерадіоефірі,
Не признає чиновник, і не вірить,
Народ признав і полюбив, повірив.
За що, ну чому так все сталося?
Хто ж злочин зробив проти нього?
У небі пісня дзвінка обірвалась…
Не вберегла Україна пісенного генія свого…

 

Ще в той пам'ятний день, як Володя родився,

Люди йому заподіяли лиха -

З халатності лікар щось не додивився,

І розчин кислотний закапав  в повіки.

Дитя нерозумне заплющило очі,
І це врятувало малого Володю,
Скотились по личку дві чорні доріжки,
Мов чорнії сльози – провісники долі.

Провісники долі або Божий знак,
Що лиха зазнає в житті цей юнак.

Хтось не сприймав його творчість уперто,
А хтось заздрив славі його – в житті, і посмертній.
 Хтось просто байдуже пройшов стороною.
 Хтось знав – та боявся КДБ з Москвою.

 

Хто ж винен, що страшний цей злочин

Так нерозкритим досі і зостався ?

Хто ж посприяв, що кат-злочинець

В Брюховецькому лісі заховався ?

Той день, сльозами смутку оповитий

Собі у коси заплела весна.

Стояв народ сумний, і зляканий, збентежений,

А в їх серцях ще свіжа рана, борозна…

Його мелодії – це ніби промінь світла

Це ніби крик душі, палкий вогонь.

І кожна пісня, мов маля тендітне,

Черпає силу духу і тепло долонь.

О, люди, люди! Може, досить вже терпіння ?

Трагічна смерть Володі кличе до спокути.

Одна надія –  на людське сумління,

Не маємо ми права, щоб забути

Поета, Композитора, Митця!

Пошли нам, Боже, віри, мудрості і сили

Дізнатись гірку правду до кінця

І дати його пісні другі крила.

Вірш пам'яті Володимира Івасюка - Демків Марії.
...з авторського сценарію "Урок-Реквієм пам'яті Композитора": 

"Урок Реквієм пам'яті Володимира Івасюка" 

 

Всесвітньому Дню Вишиванки - 15 років!

 Ювілейний, уже 15-й, День вишиванки присвячено етномузиці та екологічним питанням.

Вишиванка з давніх давен є основним елементом українського національного одягу. Вишиті візерунками сорочки – відображення цінностей, традицій, культури та історії нашого народу.

Сьогодні, 20 травня, відзначається Всесвітній день вишиванки – свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. 

День вишиванки не є офіційним святом. 15 років тому, тобто у 2006 році, студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк започаткувала акцію "Всесвітній день вишиванки".

Дівчина запропонувала студентам одного дня одягнути вишиванки. На цю ініціативу відгукнулося декілька десятків студентів та викладачів факультету. Однак щороку масштаби святкувань зростали й нині День вишиванки відзначають також і за межами нашої держави.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/den-vishivanki-2021-data-ta-tradiciji-svyata-cikavi-fakti-pro-ukrajinskiy-etnichniy-odyag-11422027.html

Протягом тижня  на уроках мистецтва ми дізнавались цікаві факти про вишиванку, її історію, читали легенди, вірші, співали пісень та спробували самостійно виготовляти своїми руками невеликі сорочечки-вишиванки з паперу. 

Радість Христового Воскресіння. Великдень.

 Ще відлунюють церковні дзвони, сповіщаючи радісну звістку Світлого Воскресіння, ще людниться вулиця осяяними обличчями, ще барвеніють мережива вишиванок на святкових строях і звідусюди чути:

І усі уже в трепетному єднанні очікування родинного єднання у спільній молитві за сімейним столом. А діти... Для них це свято особливе. Їм так і хочеться подивитися та поласувати тим, що у цьому красивому, гарно оздобленому кошичку. Тож давайте і ми зануримось у великодню атмосферу, заспіваємо хвалу Господу і поринемо у світ незвичайної фантазії та музики.

В розробці використано фрагмент сценарію "Великодній кошик" Василя Гринишина.