Stabat mater dolorosa

 "Коли моє тіло помре

Зроби, щоб душі була дарована

Райська слава. Амінь!"

            Stabat mater dolorosa (з латинської – “стояла мати скорботна”) – канонічний духовний напів католицького обряду про страждання Діви Марії під час розп’яття Ісуса Христа. Скорботність та вселенський біль Матері Божої, її благання про дарування Синові життя у раю після смерті, надихали композиторів на увіковічнення цього образу в музиці у різні епохи – від Середньовіччя до сучасності. Серед них – Жоскен Депре, Джованні П’єрлуїджі да Палестрина, Джованні Перголезі, Йозеф Гайдн, Франц Шуберт, Ференц Ліст, Джузеппе Верді, Джоаккіно Россіні, Антонін Дворжак, Франсіс Пуленк, Кшиштоф Пендерецький, Арво Пярт та інші.

           Найзнаменитіша “Stabat mater” належить перу італійського композитора першої половини ХVІІІ ст. Джованні Баттіста Перголезі, якому доля відміряла лише 26 років життя. Це останній твір композитора, над яким він працював до кінця своїх днів. https://www.youtube.com/watch?v=xHQVtYzjLao 

             Походження тексту молитви Stabat Mater дослідники пов'язують з францисканським чернечим орденом XII—XIII століть, з ім'ям поета-лаудиста Якопо да Тоді (справжнє ім'я Якопо да Бенедетті), хоча існують версії авторства св. Бонавентури та папи Інокентія III. Відповідно до традицій середньовічної культури молитва компонувалася з фрагментів ранніх поетичних взірців, характерних словосполучень, що формувалися ще з кінця XI століття. Вперше латинські строфи молитви Stabat Mater було виявлено у молитовниках та благовійних книжках для приватного користування. Найбільш раннім джерелом вважається взірець 1320 року.

           Перші авторські багатоголосні Stabat Mater з'явились в епоху Ренесансу і  пов'язані з жанрами лауду та мотету. Найдавніша чотириголосна Stabat Mater-лауда (1485) І. Даммоніса відтворює лише першу строфу, за моделлю якої виконувались наступні. Важливе місце у становленні Stabat Mater належить англійським поліфоністам XV — початку XVI століття. Характерологічними ознаками англійських Stabat Mater XV—XVI століть (Дж. Брауна, Р. Деві, В. Корниша, Т. Ешвеля) є численні компіляції латинського тексту зі спорідненими за структурою строфами чи поезіями-наслідуваннями («Stabat Мater, rubens rosa»), 5-6-голосний склад, вибаглива мелодична лінія та ускладнена ритміка кореспондують із пізньоготичною архітектурою та тогочасними пошуками майстрів нідерландської школи. Досконалими взірцями вважаються франко-фламандські та італійські Stabat Mater-мотети (Жоскена Депре, Г. Веербеке, Ф. Гаффуріуса). Для них притаманні: безцезурна або дво(три)-роздільна будова; хорове багатоголосся a cappella (3-12 голосів); наявність тенорового cantus firmus з культовим або світським текстом (шансон у Жоскена); широка ужиткова функція. Наприкінці XVI століття на перший план виходить новий тип багатохорного Stabat Мater (Орландо ді Лассо, Джованні да Палестрина).

          У XX столітті комбінаторика жанрово-стильової гри, вільне сполучення різнопланового лексичного матеріалу — від григоріаніки до джазу, рок-музики, етноджерел та позамузичного ряду (візуальні мистецтва, пластика) формують своєрідну ідею оновленої Stabat Mater в площині глобального культурного та стилістичного обміну.

      Рефлексії особистісної трагедії в жанрових взірцях XIX століття у XX-му поступаються місцем стражданню глобальних масштабів. Написані під враженням світових війн, репресій, катастроф, партитури постають маніфестами боротьби проти агресії, жорстокості через ідеалізацію краси та умиротворення. Тематика Stabat Mater XX—XXI століть розмаїта: смерть африканських дітей від голоду (С. Сато, Японія); жертви сталінських репресій (Г. Дмітрієв, Росія); психологічні проблеми помираючих від СНІДу, (Ф. Ферко, США); боротьба за визволення Батьківщини (В. Баркаускас, Литва); терористичний акт 11 вересня 2001 року (П. Тіллой, Франція); расова дискримінація (Н. Пьовані, Італія) тощо.

          Дуже люблю цю кантату  саме з музикою Джованні Перґолезі.... Це надзвичайна, Божественна музика! Мені пощастило в студентські роки співати її в органному залі Львова з нашим жіночим хором (Львівського музпедучилища імені Філарета Колесси) під керівництвом Зиновія Демцюха і з солістами  та оркестром консерваторії. Дуже багато теплих спогадів навіює ця музика, хоча тема трагічно-фатальна: про страждання Матері Божої біля Сина, розп'ятого на Хресті.... Послухайте цю музику, не пожалкуєте....