Сторінки 1

Сторінки

Сторінки 3

Сторінки 4

Сторінки 5

Сторінки

субота, 11 березня 2017 р.

По шляхах Кобзаря.....

         Значення творчості Тараса Григоровича Шевченка для  людства  та українців зокрема важко переоцінити.... Поет, художник, пророк - як би ми не називали його, кожен для себе знайде у його творах зернину правди, спраглу джерельну воду, що додасть душі сили, мужності, дасть мудру пораду чи потішить у смутку. Співець, який був талановитий, освічений, красивий, був насправді самотньою людиною, що глибоко переживав трагедію свого народу, шукав йому щастя, забуваючи про себе.
        Щороку в нашій школі ми вшановуємо пам'ять Шевченка. Учні читають поезії поета, беруть участь і в районних заходах, конкурсах, присвячених Кобзарю. Так, в п'ятницю, 10 березня відбувся літературно-музичний захід "По шляхах Кобзаря", який підготували учні 7-б класу з Галиною Іванівною Фуртак та Марією Василівною Демків. Активну участь узяли в святі ансамбль дівчаток 4-А класу, які виконали пісні про Шевченка. Надзвичайно гарно співав і дует у складі Ілонки Химиці та Мартусі Паски. Глядачі захоплено алодували артистам, які інсценізували сценки з дитинства Тараса Шевченка ( Шевченко - Віталік Сенюк, мачуха - Софійка Панас, зведений брат - Юлік Іванець), пролунало багато віршів та пісень на слова Шувченка. Із словом до учнів звернулася завуч школи Вікторія Яківна Антохів, також цікаві факти учням розповідала Галина Іванівна Фуртак. На завершення всі присутні у залі виконали "Заповіт" Шевченка.

                                                             Чи знаєш ти, що…..
  • ·         Т. Шевченко мав гарний голос – приємного тембру баритон – і так співав народні пісні, що «брав за душу».
  • ·         Є свідчення його сучасників про те, що Тарас Шевченко й сам творив мелодії, які згодом стали народними. Так, зокрема, поетові приписують створення мелодій до віршів «Думи мої», «Тяжко-важко в світі жити», а також до вірша Віктора Забіли «Пливе човен без весельця».
  • ·         Навчаючись в Петербурзькій академії, відвідував музичні лекції і навіть навчився грати на фортепіано. Шевченко навчився як фаховий критик оцінювати виконавську вправність артистів та легко орієнтувався в музичних стилях.
  • ·         Шевченко добре знав українські народні пісні, багато з них знав напам’ять і цитував у своїх творах. У повісті «Близнюки» налічується понад 20 українських народних пісень.
  • ·         Шевченко особисто знав і дорожив дружбою з відомим кобзарем Остапом Вересаєм. Відомо, що поет слухав думи у його виконанні і подарував на згадку свою поетичну збірку «Кобзар» із дарчим надписом: «Брату Остапу від Т. Г. Шевченка».
  • ·         Шевченко був близьким другом українського композитора і співака Семена Гулака-Артемовського і був знайомий з М. Глінкою.
  • ·         Образ співця-кобзаря Шевченко змальовував у таких власних творах: «Перебендя», «Тарасова ніч», «Гайдамаки», «Сліпий». У своїх повістях, віршах Кобзар згадує думи «Про бурю на Чорному морі», «Про Івана Коновченка», «Про козака Голоту». «Про трьох братів Азовських», «Про Самійла Кішку», «Про Жовті Води», «Про Марусю Богуславку».
  • ·         Згадуючи своє весілля з українською письменницею Ганною Барвінок, Пантелеймон Куліш доручив Тарасу Шевченку, одному з бояр, заспівати щось на весіллі. Український письменник, поет, фольклорист, етнограф і книговидавець так описує спів Тараса Григоровича: «…Такого або рівного йому співу не чув я ні на Україні, ні в столицях. Порвалися разом усі розмови й між старими, й між молодими. Посходились з усіх світлиць гості до зали, мов як до церкви. Пісню за піснею співав наш соловей, справді, мов у темному лузі, серед червоної калини… і, скоро вмовкав, зараз його благали ще заспівати, а він співав і співав людям на втіху, а самому собі ще на більшу…»
  • ·      Неповторну атмосферу домашнього музикування паничів Енгельгардтів Тарас Шевченко з великим піднесенням описав у повісті «Музикант», яку створив уже в роки перебування на засланні.                                                                                                              ( з публікації Неоніли Горбенко в журналі "Учитель музичного мистецтва")

Немає коментарів:

Дописати коментар