Музична терапія представляє собою древнішу
й найбільш розвинену форму лікування засобами мистецтва, адже зв'язок між
музикою й медициною сходить до витоків історії людства.
Тадеуш Натансон (педагог і композитор,
автор книги про музичну терапію) пише, що вже древні єгиптяни, греки й римляни
знали та цінували сприятливу дію музики на функціональну активність людини,
тому використовували її під час цілительних обрядів. У XVIII столітті вплив музики
з великим інтересом вивчався медичними дисциплінами (першою нею зацікавилася
психотерапія). А під час Другої світової війни музика була визнана
терапевтичним засобом, що мало велике значення для її розповсюдження, у тому
числі й в освітніх закладах.
Музика як вид мистецтва, така близька й
необхідна людям, є універсальним засобом спілкування в різних культурних колах.
Це специфічна мова, яка народжується з особових емоцій і задовольняє потребу в
естетичних переживаннях. Музика надає велику свободу у прояві своїх емоцій,
тому що володіє всією палітрою різноманітних виражальних засобів, що
реалізуються через звуки, в яких переважають ті чи інші почуття.
Сьогодні музика використовується не тільки
під час музикотерапії, а й під час навчальних занять, як метод всебічної й
багатоаспектної стимуляції розвитку. Ураховуючи природні потреби дитини, вона
частіше за все приймає форму активної терапії. Завдяки спілкуванню з нею діти
можуть звільнитись від заборон і забути про обмежуючі їх труднощі.
Психологи стверджують, що невербальні
засоби спілкування відіграють особливу роль у відносинах з дітьми, які ще не
мають сформованого понятійно-смислового апарату, яким володіють дорослі.
Неважко помітити, що саме рухи та спів, які є вираженням музичної експресії,
складають у дітей елемент їх природної активності й завдяки цьому знаходяться
набагато ближче до дитини, дозволяючи їй «висловитись» і бути успішною.
Музикотерапія корисна як для здорових
дітей, так і для дітей з обмеженими можливостями, причому у випадку других
акцент робиться на реалізації додаткових цілей, сумісних з потребами конкретної
дитини. Музику з успіхом використовують спеціалісти й педагоги в лікуванні
дітей з церебральним паралічем, аутизмом, з різного роду порушеннями слуху,
зору, розумової відсталості, а також у дітей з порушеннями поведінки або СДВГ.
Заняття музикотерапією допомагають у рівній мірі як для заспокоєння занадто
агресивної дитини, так і для активізації дитини, невпевненої в собі,
сором’язливої та боязкої. А значить, завдяки такому перетворенню можна
ліквідувати поведінку, що створює проблеми у групі однолітків.
Також музикальна терапія дозволяє виявляти
на найбільш ранніх стадіях порушення у сфері слухового або зорового сприйняття,
моторики та зорово-слухової орієнтації та ліквідувати їх завдяки застосуванню
відповідних вправ. Заняття музикотерапією дуже корисні при набутті кращої
концентрації уваги, уміння підкорятись певним правилам і чекати своєї черги.
Музична терапія стимулює розвиток дитини, допомагає формувати особистість і
лікувати її дисфункції; розвиває пам'ять і спостережливість. Вона
рекомендується дітям, які мають труднощі з латералізацією
(лівопівкульною/правопівкульною) та просторовою орієнтацією.
Головна мета музикально-терапевтичної
діяльності дітей дошкільного й молодшого шкільного віку полягає у наступному:
- ·
допомога в загальному
розвитку;
- ·
покращення моторики;
- ·
стимуляція ефективності
розумової праці, пізнавальної діяльності, розвиток почуттів, уваги та пам’яті;
- ·
стимулююча дія на
естетичний розвиток;
- ·
творчий та емоційний
розвиток, який завдяки поєднанню музики, пластики та поезії дозволяє повною
мірою використовувати потенціал маленької людини;
- ·
задоволення природної
потреби дітей у навчальних розвагах;
- ·
заохочення активних
занять музикою, співом, грою на музичних інструментах;
- ·
надання можливості для
вільного самовираження, власної вербальної, рухової, вокальної та емоційної
експресії;
- ·
знаття емоційної
напруги;
- ·
підвищення віри у власні
можливості та самооцінки;
- ·
розблокування почуттів і
розкриття емоцій чи напруги;
- ·
розрядка, ліквідація
різних негативних емоцій і розвиток позитивних емоцій;
- ·
заспокоєння,
розслаблення, стан відпочинку або, навпаки, активації;
- ·
допомога у позбавленні
від стресу;
- ·
ліквідація агресії;
Оскільки музика сприймається не тільки за
допомогою органів слуху, вона спонукає до дії весь організм. Елементи музичного
твору, які чує людина, а саме ритм, динаміку, гармонію, штрихи, забарвлення
звуку чи мелодії, резонують по всьому тілу, мозку й серцю. На думку Жака
Далькроза (швейцарського композитора, творця ритміки як галузі музичної
освіти), рух у такт з музикою активізує працю нервової системи дитини,
інтенсифікує діяльність головного мозку, гармонізує психічну діяльність,
стимулює фізичний і психічний розвиток. Це відбувається тому що людина отримує
враження через усю м’язово-нервову систему. Жак Далькроз уважав, що прагнення
до гармонізації мозку й тіла має велике значення в реабілітації, а музика є тим
елементом, який безпосередньо сприяє такій гармонізації. Емоції, що
супроводжують спілкування з музикою, не тільки є інтелектуальними емоціями, а й
безпосередньо впливають і приводять у рух весь організм.
Існують різні види занять музикотерапією,
які можна використовувати в дитячому садку чи школі, а також під час гри з
дітьми. Ось деякі з них:
- ·
психогімнастичні вправи
(мімічні й пантомімічні етюди з ілюстрацією пісні за допомогою
звуконаслідування та імітаційних жестів, що відображають її текст);
- ·
речові ігри та
інсценізації (для цього розподіляють різні ролі, пов’язані зі змістом пісні,
використовуючи іграшки, ляльок, маріонетки й т. ін.);
- ·
артикуляційна гімнастика
за допомогою слів пісні;
- ·
слухові вправи
(розвивають чутливість до тону, ритму, мелодії, темпу мови) – аудіювання,
імітація та повторення звуків, розпізнавання звуків;
- ·
музично-ритмічні вправи
й танцювальні імпровізації (досягнення відповідності рухів з ритмом музики, а
також відтворення ритму конкретної пісні чи рядка за допомогою простих
елементів, таких як притоптування або ляскання в долоні);
- ·
з’єднання музики з
рисунком і дрібною моторикою (діти малюють те, що уявляють собі під час
прослуховування композиції, а малюкам пропонуються тематичні розмальовки);
- ·
пасивна музикотерапія –
післяобідній відпочинок під релаксаційну музику із м’яким, приглушеним, басовим
звучанням.
Музика є універсальною силою, що діє на
людину комплексно, незалежно від віку, освіти чи соціального статусу. Музика
зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця! До того ж вона
дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою
чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно
вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.